ПАМ’ЯТАЄМО МИНУЛЕ — ВІРИМО У ПОВЕРНЕННЯ: У БОЧЕЧКІВСЬКІЙ ГРОМАДІ ВІДКРИЛИ АЛЕЮ ВІРИ ТА НАДІЇ

Сьогодні, 8 травня, у День пам’яті та перемоги над нацизмом у Другій світовій війні, у Бочечківській громаді відбулися урочистості з вшанування подвигу українського народу, усіх борців проти нацизму 1939–1945 років та сучасних борців проти рашизму у форматі патріотичних сходин «Маки пам’яті проростають крізь віки…».

У цей день у селі Бочечки відбулося відкриття «Алеї Віри та Надії» — символічного місця пам’яті й очікування, де зібрані світлини військовослужбовців, чиї долі нині оповиті невідомістю, але чиї серця б’ються в унісон із Україною. Це місце — не просто простір. Це — молитва, біль і надія кожної родини, яка чекає повернення своїх рідних із полону чи вірить у звістку про безвісти зниклих захисників. Ініціаторами створення Алеї стали родини зниклих безвісти воїнів.

У заході взяли участь Бочечківський сільський голова Віктор Борошнєв, голова Конотопської районної державної адміністрації Павло Дудко, заступник голови Конотопської районної державної адміністрації Олена Бурдавіцина, представники місцевої влади, громадськість, рідні загиблих Героїв, а також ті, для кого слово «ЧЕКАТИ» стало способом дихати: рідні зниклих безвісти захисників.

Для рідних Алея Віри та Надії стала місцем, де віра сильніша за розпач, а надія не згасає навіть у найтемніші часи. Для всієї громади — це символ незламності, пам’яті та щоденного нагадування про те, що боротьба триває не лише на фронті, а й у серцях тих, хто чекає.
На Алеї розміщено світлини 15 захисників Бочечківської громади. За кожним фото — доля, біль і незламна віра у повернення. Це живі історії наших воїнів, які боронили й боронять Україну.
«Ми пам’ятаємо кожного. Віримо у повернення всіх. І доки б’ється серце — чекатимемо повернення наших безвісти зниклих та полонених оборонців додому», — наголосив Бочечківський сільський голова.

Також цього дня на Алеї Слави відкрили світлини загиблих земляків — Торшина Валерія Олександровича, Буценка Миколи Васильовича та Карпенка Ярослава Вікторовича. Вони віддали своє життя за незалежність і свободу України. Їхні портрети — це жива пам’ять про мужність, гідність та любов до Батьківщини.

Меморіал продовжує зростати, нагадуючи нам, якою ціною виборюється мирне небо над Україною. Кожне обличчя на банері — це історія героїзму, болю та самопожертви.
Присутні схилили голови у хвилині мовчання, вшановуючи пам’ять усіх, хто загинув у роки Другої світової війни, а також наших сучасних Героїв, які віддали життя у боротьбі за свободу, незалежність і мирне майбутнє України. У цій тиші звучали біль втрат, вдячність за подвиг і незламна віра у перемогу добра над злом.